Бутан — це  королівство , де кожен турист — потенційний руйнівник природи. Тому до 1974 року їх не пускали сюди взагалі, а тепер обкладають височезними податками. Перебувати у “королівстві дракона” можна не більше 15 днів, купити квиток — лише у 2 авіакомпаній, а путівку — в кількох спеціальних туроператорів у світі. Віза в королівство Бутан коштує 200-250 доларів за кожен день поїздки.

Але при цьому Бутан називають країною щастя. У королівстві навіть є Міністерство щастя і зафіксований державний показник “валового внутрішнього щастя” – місцева альтернатива внутрішнього валового продукту. Це їхня фішка, вона забрендована. Питання на контролі у  самого прем’єр-міністра . Зробили так навмисно, щоб у нього  було більше  повноважень. Тобто для країни щастя – це пріоритет.

Щастя в бутані складається із 4 принципів валового внутрішнього щастя:

Перший принцип – це збереження природи. Є зафіксований відсоток лісистості, який ні за яких умов не повинен зменшуватися. Він складає 62%. Це дає змогу зберігати Гімалайську природу недоторканою: ліси з дикими тваринами і національні парки, пов’язані між собою спеціальними зеленими коридорами. Тут мешкають бенгальські тигри, гімалайські ведмеді, гаури, індійські буйволи, леопарди, слони, носороги. У річках водяться гангські дельфіни.

Другий принцип – експорт повинен перевищувати імпорт, але поки з цим в королівстві не складається. Вони експортують рис і спеції, але в невеликому обсязі. Імпортують же дуже багато.

Третій принцип – справедливий уряд. Хоча Бутан є королівством, і його лідер – король, але  посада прем’єр-міністра – виборна. Не всі були цьому раді, але монарх обґрунтував цей крок тим, що у них не завжди будуть такі хороші королі, тому бутанцям потрібно мати силу і свободу вибирати правителів.

І четвертий принцип – збереження традицій. Це не тільки одяг, але і етикет.